Вітання шановному Миколі Івановичу!
Вітання шановному Миколі Івановичу!
Додано:01/01/2017

 

 

 

ТАЛАНТ, ОГРАНЕНИЙ ДОЛЕЮ

Щиро вітаємо През​идента АН ВО України, доктора філологічних наук, професора, академіка, заслуженого працівника освіти України
ДУБИНУ МИКОЛУ ІВАНОВИЧА з Ювілеєм!

Народився Микола Іванович у мальовничому с. Дідичі нині – Ківерцівського району Волинської області.

 У 1950 р. закінчив Олицьку середню школу, а у 1954 р. Львівський державний педагогічний інститут, здобувши кваліфікацію вчителя української мови та літератури.

За направленням працював директором та вчителем української мови і літератури Грибовицької середньої школи Іваничівського району Волинської області (1954-1955), а потім директором і вчителем української літератури Локачинської середньої школи Волинської області (1955-1957). У 1957-1959 рр. –  викладач української мови та літератури Рівненського музичного училища та старший науковий співробітник Державного архіву Рівненської області.

У 1959-1962 рр. навчався в аспірантурі Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка на кафедрі історії української літератури. У 1963 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. У 1971 р. йому було присвоєно вчене звання доцента.

Після закінчення аспірантури у 1962-1964 рр. працював  старшим редактором Державного літературного видавництва України, а  з 1964 по 1967 рр. –  науковим співробітником науково-організаційного відділу Президії Академії наук УРСР та старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР.

Член Спілки журналістів СРСР (1964) та член Спілки журналістів України (1964). Член спілки письменників України (1976), член Спілки письменників СРСР (1980).

У 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук.  У 1980 р. присвоєно вчене звання професора.

З 1967 року працює в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка (нині - Національний університет імені Тараса Шевченка): старший викладач (1967-1972 рр.), доцент (1972-1983 рр.), професор (1983-1995 рр.), завідувач (1987-1988 рр.)  кафедри теорії літератури та літератури народів СРСР; заступник декана філологічного факультету (1983-1989), голова профбюро співробітників філологічного факультету (1984-1985); голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій з теорії літератури та фольклору (1983-1995); заступник голови спеціалізованої вченої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій з української мови, української та російської літератур (1985-1993).

У 1995-1998 рр.  працює професором, а з 1998 по 2003 рр. – завідувачем  кафедри українознавства Київського військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України. З 2005 по 2010 рр. працює у Міжгалузевому інституті управління: професором (2005-2008), завідувачем (2008-2010) кафедри гуманітарних та суспільних дисциплін,  першим проректором (2008-2009). З 2010 р. – професор кафедри української літератури Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Ветеран праці (1989). Лауреат Премії  Т. Г. Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1992). Лауреат літературної Премії імені М. Чернявського  (2006).

Сфера наукових інтересів: проблеми історії класичної і новітньої української літератури, теорії літератури, взаємозв’язки слов’янських літератур.

Наукові праці: Автор понад 550 наукових праць, у тому числі 23 монографій,  упорядник багатьох тематичних збірок та антологій, видань творів українських письменників - В.Бобинського, Д.Загула, Мирослава Ірчана, Я.Галана, О.Гаврилюка, Власа Мизинця, Мирослави Сопілки, В.Гжицького, Любомира Дмитерка, Антіна Крушельницького та інших. Основні праці: Шевченко і Західна Україна. - К., 1969; Сурмачі возз’єднання. – К., 1976; Правда звинувачує. - К., 1982; Літопис шани і любові. – К., 1989; Олексій Корнієнко (1992);  Круті дороги повернення. – К., 1995, 2000; Теорія літератури. – К., 1998, 1999; Тарас Шевченко. – К., 1999; Українська мова як мова державна в Україні. – К., 2000; Юрій Липа. - 2004; Євген Коновалець. - 2005; Іван Карпенко-Карий і український театр другої половини XIX – початку XX ст.  у співавторстві,  літературно-критичні статті та нариси.

Нагороди, відзнаки:  Премія імені Тараса Шевченка Київського університету (1994), Нагорода Ярослава Мудрого (1995), нагрудний знак «Відмінник народної освіти» (1996), почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України» (1999), Срібна премія Богдана Стеціва (2000), Диплом Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка (2001), Почесна грамота Міністерства освіти і науки  України (2001), медаль «10 років Збройним Силам України» (2001), орден Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (2001), почесний титул «Людина року» (2001), Золота медаль Американського біографічного інституту (2002), Нагорода  Св. Володимира (2002), орден Св. Архистратига Михаїла (2003), нагрудний знак «Флагман освіти і науки України (2013 р.).

Бажаємо Вам, дорогий Миколо Івановичу, міцного здоров’я, життєвої наснаги, енергії, мирного неба, злагоди, добра, подальших творчих успіхів на науково-педагогічній ниві!

 

Міжнародна академія освіти і науки,
Асоціація психотерапевтів і психоаналітиків України

  • Вітання шановному Миколі Івановичу!
 
Коментарі

Шановні користувачі, з метою уникнення розповсюдження спаму та реклами, просимо Вас авторизуватися через профіль в соціальних мережах.

Це не займе багато часу, та не потребує заповнення жодних форм. Дякуємо за розуміння!

Увійти використовуючи пофіль:
Створення сайту: DoSites.Net
На початок сторінки Карта сайту