Президент Академії наук вищої освіти України

ДУБИНА МИКОЛА ІВАНОВИЧ,

доктор філологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, відомий учений-літературознавець, педагог, громадський діяч та організатор науки в України

 

Електронна пошта: anvuz@ukr.net

 

 

 

 

Народився 2 січня 1932 р. в с. Дідичі Ківерцівського району Волинської області. Закінчив Львівський педагогічний інститут (1954) та аспірантуру при кафедрі історії української літератури Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1962). Вчителював.

Після закінчення аспірантури у 1962-1964 рр. працював  старшим редактором Державного літературного видавництва України, а  з 1964 по 1967 рр. –  науковим співробітником науково-організаційного відділу Президії Академії наук УРСР та старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР.

У 1963 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. У 1971 р. було присвоєно вчене звання «доцент».

Член спілки журналістів СРСР (1964), член спілки журналістів України (1964). Член спілки письменників України (1976), член спілки письменників СРСР (1980).

У 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук.  У 1980 р. присвоєно вчене звання «професор».

З 1967 року працює в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка (нині Національний університет імені Тараса Шевченка): старший викладач (1967-1972 рр.), доцент (1972-1983 рр.), професор (1983-1995 рр.), завідувач (1987-1988 рр.)  кафедри теорії літератури та літератур народів СРСР; заступник декана філологічного факультету (1983-1989), голова профбюро співробітників філологічного факультету (1984-1985); голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій з теорії літератури та фольклору (1983-1995); заступник голови спеціалізованої вченої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій з української мови, української та російської літератур (1985-1993).

У 1995-1998 рр.  працює професором, а з 1998 по 2003 рр. – завідувачем  кафедри українознавства Київського військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України. З 2005 по 2010 рр. працює у Міжгалузевому інституті управління: професором (2005-2008), завідувачем (2008-2010) кафедри гуманітарних та суспільних дисциплін,  першим проректором (2008-2009). З 2010 р. – професор кафедри української літератури Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Ветеран праці (1989). Лауреат Премії  Т. Г. Шевченка Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (1992). Лауреат літературної Премії імені М. Чернявського  (2006).

За плідну наукову і педагогічну діяльність Міністерство освіти і науки України присвоїло М.І. Дубині почесні звання Відмінник освіти України (1998 р.),  Заслужений працівник народної освіти України (2000 р.), нагородило медалями «За наукові досягнення» (2005) та «Петро Могила» (2007), а Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка нагородило Почесним дипломом «За великий особистий внесок у справу формування національної свідомості, відродження історичної пам’яті, піднесення духовності українського народу і розбудови та зміцнення Української держави».

М.І. Дубину нагороджено зіркою «Патріот України» (2013),  Золотою медаллю «Незалежність» НСЖ України (2011), медаллю «Почесна відзнака» НСП України (2013) та ін.  За результатами проведення щорічного рейтингу в межах Загальнонаціонального проекту «Флагмани сучасної освіти» за вагомий внесок у розвиток освіти і науки України визнаний кращим серед представників галузі (2013 р.). За плідну творчу і педагогічну діяльність М.І. Дубина удостоєний найвищих академічних нагород: Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Має чисельні подяки, почесні грамоти, відзнаки та інші нагороди, як державні, так і церковні: орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня, орден Кирила і Мефодія» та ін.

Працюючи у вищих навчальних закладах України, з 1967 року М.І. Дубина проявив  себе як висококваліфікований фахівець із сучасного літературознавства, з історії та теорії літератури, специфіки художньої творчості, принципів аналізу художнього твору, літературної критики.
М.І. Дубина – автор понад 650 наукових праць, у тому числі 30 підручників, навчальних посібників,  навчальних програм та методичних рекомендацій, понад 25 окремих (самостійних) досліджень  –  монографій, в яких він зважився виміряти силу духу таких титанів, як І. Франко, Л. Українка, В. Стефаник, І. Карпенко-Карий, пером дослідника торкнутися творчості М. Рильського, В. Сосюри, В. Бобинського, М. Ірчана, А. Чайковського, Б. і М. Олійників, М. Чернявського, М. Куліша, О. Богачука, А. Патруса-Карпатського, П. Маха та багатьох інших. Його чисельні розвідки присвячені також дослідженню фундаментальних проблем історії української класичної та нової літератури, теорії літератури, міжслов’янських літературних взаємин та фольклору. У 2006 році вийшов друком «Словник літературознавчих термінів» (1500 статей), що широко використовується у літературознавстві.

М.І. Дубина виконав цикл праць, присвячених проблемі показу всебічної ролі поета Т. Шевченка й виняткового, неоціненного впливу його творчості на пробудження й розвиток політичного й культурно-освітнього життя Західної України. Йдеться про кілька десятків статей-розвідок, які вийшли друком упродовж 60–90-х рр. XX ст. на сторінках центральної республіканської періодики, окремих наукових збірників, видань Польщі, Чехословаччини, США, Канади та ін. У ці роки вийшли в світ і монографічні праці Миколи Івановича: «Шевченко і Західна Україна», «За правду слова Шевченка», «Пам’ятники Т. Шевченку в Західній Україні», які певною мірою підсумували тривалі пошуки вченого.

Велика заслуга М.І. Дубини в тому, що він розшукав, підготував, упорядкував тексти, написав передмови, примітки, коментарі до них, видав окремими книжками твори багатьох українських репресованих письменників. Йдеться про двотомник творів А. Крушельницького, роман «Олексій Корнієнко» А. Чайковського, «Поезії» та «Гість із ночі» В. Бобинського, повісті «Будинок здоров’я» С. Масляка, збірки «Пісня про руки» І. Крушельницького, збірки «Червона корсетка» В. Мизинця, «Добридень, оновлений краю» М. Марфієвича, «З доріг» Ф. Малицького, «Пісня з Берези» О. Гаврилюка, «Поезії» М. Кічури, «Поезії» Я. Кондра, «Вибране» М. Калинчука, «Вибране» Г. Жежко та ін. Про ці книги було багато публікацій у пресі як в Україні, так і далеко за її межами. Не вщухає дослідницька енергія вченого і в останнє десятиріччя друком з’явилися фундаментальні дослідження творчості таких поетів, як Ю. Липи, О. Лятуринської, О. Теліги.

Помітними науковими доробками М.І. Дубини останніх років стали дослідження творчості І. Карпенка-Карого: «І. Карпенко-Карий і український театр другої половини ХІХ – початку ХХ століття» (2005).  Вийшов у світ політичний портрет українського воєначальника і громадського діяча Є. Коновальця: «Євген Коновалець і національно-визвольна боротьба українського народу (10-30-ті рр. ХХ ст.)» (2007). Друком з‘явився  двотомник вибраних творів літературознавчих праць: «Вибране. Літературно-критичні статті та нариси» (2009).   Видано такі праці, як: «Виховання патріотизму в учнів та студентської молоді (2010), «Вічно в пам‘яті і в серці українця…» (2011). Сьогодні М.І. Дубина плідно працює над монументальною працею «Пізнай істину – і вона врятує нас!».

Понад три десятиріччя вчений брав участь у підготовці наукових кадрів. Під його керівництвом не одне покоління писало наукові роботи й успішно захищало їх. Дев‘ятнадцять пошукувачів стали кандидатами та докторами наук, увійшовши до його наукової школи. Частина Національної спілки письменників України – колишні члени Літературної студії ім. М. Рильського, якою тривалий час керував М.І. Дубина. Керував він і шевченкознавчою літературною студією (1981-1989 рр.). Нині його вихованці – кандидати і доктори наук, очолили факультети, кафедри вищих навчальних закладів України.

Нині він є президентом громадської Академії наук вищої освіти України (з 2002 р.) та іноземним членом Сербської Академії наук та мистецтв (з 2011 р.); головою та членом редколегій наукових збірників та фахових видань; членом спеціалізованої ради по захисту докторських дисертації з української та російської літератури.

Тривалий час М.І.Дубина на громадських засадах був членом Київського міського товариства «Знання» (1961),  директором курсів з українознавства для громадян США, Канади, Австралії при Президії правління Товариства культурних зв‘язків з українцями за кордоном  (1978-1986). У 1984-1985 рр. – голова профбюро співробітників філологічного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Неодноразово був делегатом з‘їздів письменників та профспілок України.

Багато уваги приділяє М.І. Дубина проведенню міжнародних та  всеукраїнських освітніх і наукових заходів. Постійно підвищував свою кваліфікацію, в тому числі за кордоном (Угорщина, Польща, Болгарія, Німеччина, Чехословаччина, Білорусія).

М. І. Дубина практично все своє життя, починаючи із 1954 року і по теперішній час, працює у сфері освіти: загальний науково-педагоігчний стаж –  понад 60 років.

М.І. Дубину –  відомого дослідника літератури, видатного вченого – полюбили вихованці, глибоко шанують досвідчені колеги-фахівці. Серед широкої наукової громадськості користується повагою та авторитетом.

Окрема сторінка діяльності М.І. Дубини – науково-організаційна робота в Академії наук вищої освіти України: з моменту її заснування та понині.

Розуміючи відповідальні завдання, які стоять перед національною наукою, М.І. Дубина приділяє велику увагу вибору найперспективніших та найсучасніших напрямів досліджень. За його ініціативою були створені відділення радіофізики і електроніки, відділення права, проблем психічного здоров’я, відділення психології, яким він надає постійну допомогу, підтримує дослідження в галузі інформатики, матеріалознавства, біології, медицини та інших наукових галузей.

На посаді президента Академії наук вищої освіти України  (з 2002 р.) яскраво проявляється наукова ерудиція М.І. Дубини – з одного боку, багатий досвід керівництва наукою – з другого. Постійну увагу приділяє він навчально-виховному процесу вишів, міжнародному співробітництву, стосункам із Міністерством освіти й науки України. Турбується про те, щоб у науково-педагогічних колективах навчальних закладів, у президії панувала атмосфера доброзичливості та повної віддачі справі. Цьому сприяє величезний авторитет Миколи Івановича та його поважне ставлення до особистості і праці кожного вченого. А головне – його власне захоплення наукою, постійна жага пізнання, свіжість сприйняття, вміння вчасно розпізнавати, сміливо й рішуче підтримувати все нове, перспективне.

Все вищезазначене сприяє успіху і здобуткам науковців Академії наук вищої освіти України, а також робить її однією з авторитетних наукових організацій в Україні і помітною в світі.

Хочеться звернути увагу на ще одну характеристику неординарної особистості відомого в Україні і за кордоном ученого, академіка М.І. Дубини: на його безмежну людяність, чуйність, інтелігентність, відсутність у стосунках з іншими найменшої погорди. Навіть за великої зайнятості він завжди доступний, привітний, доброзичливий. Уміє підтримати, підбадьорити, по-дружньому поділитися своїми знаннями і досвідом, розуміючи, що наука твориться талановитими людьми, науковими колективами, які мають відкривати нове – необхідне для майбутнього України, для здобутків великого українського народу.

 

Детальніше...

На головну
Створення сайту: DoSites.Net
На початок сторінки Карта сайту