Прискорене навчання обдарованої студентської молоді

Реформи, що відбулися у вітчизняній системі освіти за роки незалежності, її спрямованість на гуманістичні, особистісно-орієновані і розвиваючі освітні технології змінили ставлення до учнів та студентів, які виявляють незвичайні здібності. З метою створення в Україні сприятливих умов для розвитку інтелектуально-творчого потенціалу українського народу, пошуку, підтримки і стимулювання інтелектуально і творчо обдарованих дітей та молоді, самореалізації творчої особистості в сучасному суспільстві розроблено програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 рр. [4]. До обдарованих зараховують індивідів з підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних і соціально-особистісних здібностей, а також осіб з прихованими (потенційними) можливостями.

Відомо, що ще Конфуцій пропонував відбирати і інтенсивно розвивати обдарованих дітей. Ознакою обдарованості вважалася безпомилкова пам’ять і логічне мислення. У той час вони здобували освіту при дворі правителя. У першу чергу педагоги звертали увагу на творчу фантазію, здібність до написання поетичних і прозових творів.

Аналіз літературних джерел показав, що програми роботи з обдарованими дітьми з елементами прискорення з’явилися у першій чверті ХХ століття. Це насамперед програма для навчання обдарованої студентської молоді, що з’явилася у США у 1918 році. У 1924 році видавництво Чикагського університету видало книгу “Освіта обдарованих” під редакцією Гая Віппла. Автор зробив стислий огляд історичних джерел щодо навчання обдарованих школярів і дійшов висновку, що, ймовірно, вперше систематизований підхід до підтримки “непересічних учнів” було зроблено управляючим школами у Сент-Луїсі (США), доктором Вілліамом Т. Харрісом. У звітах за 1868-1869 та 1871‑1873 рр. Харріс пояснює переваги переведення учнів у старший клас за більш короткий відтинок часу, наприклад, через п’ять тижнів навчання у попередньому класі. Наголошуючи на прискоренні обдарованих учнів у їх русі з класу до класу, він відмітив, що планує забезпечити обдаровану молодь роботою, яка б розкрила потенціал учнів і запобігла появі лінощів та зневаги до навчання.

У вітчизняній педагогічний практиці ідею прискореного навчання обдарованих дітей висунув Я. Зеленкевич. Він вважав, що дітям з підвищеними здібностями треба допомогти пройти навчання у більш швидкому темпі у порівнянні з учнями середніх здібностей. Але на той час ідею прискореного навчання обдарованої молоді реалізувати було практично неможливо через недосконалу організацію системи освіти дореволюційної Росії [1].

У колишньому СРСР проблему навчання розумово обдарованої молоді практично ніхто не досліджував до початку так званої “перебудови”. Винятком є ряд праць Н.С. Лейтеса та деяких інших вчених, чого не можна сказати про зарубіжну психолого-педагогічну науку та навчальну практику.

Насамперед слід згадати видатного американського педагога, автора багатьох праць з проблеми навчання обдарованих школярів Лету Холлінгзуорт (1886-1939). Під її керівництвом була заснована перша школа для обдарованих.

У другій половині ХХ століття науково-технічні здобутки СРСР, зокрема в аерокосмічній галузі та термоядерній фізиці змусили американських педагогів активно розпочати дослідження проблеми навчання обдарованої молоді, що згодом призвело до певного буму в першу чергу довкола прискореного навчання цієї категорії школярів.

Зарубіжний досвід прискореного навчання обдарованих учнів доказав доцільність таких його форм.

Перестрибування через клас. На момент закінчення навчального року і переводу учнів з класу в клас з’ясовується, що обдарований учень в основному самостійно вже опанував навчальні програми наступного класу. Тоді йому дозволяють “перестрибнути” один клас.

Перевід учнів через два класи – подальший розвиток “перестрибування” через клас для навчання надзвичайно обдарованих школярів.

Прискорене проходження навчальної дисципліни у межах звичайного класу. При використанні такої форми прискореного навчання в учнів з’являється вільний час, який можна використати за власним бажанням.

Проходження навчальних дисциплін – це подальший розвиток попередньої форми прискореного навчання, що передбачає самостійне опанування обдарованим школярем змісту не одного, а декількох чи навіть усіх навчальних предметів.

Радикальне прискорення. Розроблене у 80-х роках минулого століття професором Дж. Стенлі і впроваджене в університеті Джонса Хопкінса (Балтимор, США). Учням шкіл, які залучені до цієї програми, запропоновано декілька курсів для прискореного вивчення на вибір, починаючи з сьомого-восьмого класів. Особливістю цієї форми навчання обдарованих учнів є те, що у них з’являється можливість вивчення відповідних курсів за програмою університету після опанування базовими знаннями, передбачених шкільними програмами. Відмітимо, що така форма прискорення має спільні ознаки з організаційними формами навчання у сучасних ліцеях України [5].

Ранній вступ до вищого навчального закладу. Перестрибування обдарованих школярів через клас чи два класи призводить до їх раннього вступу до вищих навчальних закладів. Разом з тим, дослідники констатують, що це можливо за згоди батьків і доцільно за належного соціально-емоційного розвитку учнів.

Все, зазначене вище, стосується прискореного навчання учнівської молоді. Без сумніву, окремі рекомендації можна застосувати в організації прискореного навчання студентів вищих навчальних закладів. Разом з тим, окреслені організаційні форми тощо отримують своє специфічне забарвлення у вищій школі.

Для того, щоб обдарований студент розпочав активно працювати за прискореним навчальним планом, він повинен бути особисто зацікавлений у прискоренні та, крім інтересу, мати підвищені здібності у відповідній області знань. Видатний російський вчений Д.І. Менделєєв писав: “Коли заговорять природні потреби у віці понад 20 років, тоді навчання і вся краса науки не можуть вже так приваблювати і захоплювати все життя, як це відбувається у більш ранній період. Найзахоплюючим і найвпливовішим для всього життя треба вважати, судячи з мого досвіду, що оснований на багатьох тисячах досліджених мною юнаків, саме вік з 16 до 20 років” [2].

Вчорашній випускник середньої школи і сьогоднішній студент вищого навчального закладу не може відповідати усім вхідним вимогам. У нього можливі прогалини у знаннях. Виходячи з цього можна припустити необхідність певної корекційної роботи. При ранньому зарахуванні обдарованого студента до ВНЗ не можна нехтувати соціально-емоційною адаптацією до нових умов навчання. Проблеми, що пов’язані з нею, майже завжди виникають через те, що студент опиняється в оточенні однокурсників, які мають дещо інакше світосприйняття. На думку ряду дослідників, соціально-емоційний розвиток обдарованого студента в часі співпадає більше з віком його розумового розвитку, ніж з хронологічним віком. Спостерігаються випадки, коли особливо обдаровані студенти сприймають оточуючий світ інакше, роблячи себе малопристосованими до нормальних моделей соціально-емоційної поведінки. У такій ситуації потрібно проаналізувати негативний ефект від раннього вступу обдарованого школяра до ВНЗ і пошукати шляхи усунення або зменшення негативних наслідків такого розміщення.

Серед факторів, що полегшують обдарованому студенту перехід до прискореного навчання у вищому навчальному закладі, можна відмітити такі:

-  статут ВНЗ дозволяє навчання за індивідуальним навчальним планом;

-  адміністрація навчального закладу повинна бути зацікавлена у ефективному прискореному навчанні обдарованого студента;

-  студент і його батьки повинні бути залучені до прийняття рішень і позитивно сприймати прискорене навчання.

Слід відмітити також ряд вимог стосовно обдарованої студентської молоді, яких слід дотримуватися навчальним закладам під час використання елементів прискорення у навчальному процесі.

Оцінювання. Немає потреби проводити психометричну оцінку кожного обдарованого студента, особливо, коли студент виявляє здібності у дуже вузькій сфері знань. Але у студентів, яким рекомендоване прискорення, потрібно проводити всебічну оцінку інтелекту, академічних навичок і соціально-емоційної рівноваги.

Академічний рівень. Обдарований студент у процесі навчання повинен демонструвати здібності вищі, ніж середні, якщо він претендує на прискорене опанування курсом чи усіма предметами навчального плану.

Здібність до адаптації. В обдарованого студента повинні бути відсутні будь-які серйозні проблеми, що пов’язані з соціально-емоційною рівновагою.

Фізичне здоров’я і розвиток. Якщо студент має стійке здоров’я, то він зможе більше уваги приділяти навчанню, фізичний розвиток сприяє формуванню у нього почуття впевненості у спортивних змаганнях з його однокурсниками.

Спрямованість на розвиток. Студент повинен рухатись вперед у своєму розвитку. При цьому важливо, щоб не було недоцільного тиску з боку батьків і перешкод з боку адміністрації навчального закладу.

Сприймання викладача. Викладач, крім позитивної харизми, повинен мати позитивне ставлення до прискореного навчання студентів і прагнення допомагати обдарованому студенту самостійно опановувати вибрані для прискореного вивчення курсу.

Соціально-емоційна зрілість. Слід розрізняти соціально-емоційну незрілість і звичайну відсутність дружніх стосунків з однокурсниками. Висновки щодо соціально-емоційної зрілості доцільно робити батькам студента разом з куратором групи із залученням до цього процесу психолога.

Вибір часу. В ідеальному випадку перехід до нового колективу повинен здійснюватися на початку навчального року. Для більш гладкої адаптації до нового оточення зі студентом слід провести ряд літніх консультацій, до яких бажано залучити його майбутніх викладачів.

Випробувальний термін. Для адаптації до нового колективу та переконання в академічній спроможності обдарований студент має мати мінімум шість тижнів випробувального терміну. У випадку невдачі він зможе повернутися до свого початкового оточення і продовжити процес навчання.

До вищезазначеного можна додати, що серед обдарованої студентської молоді існує невелике коло молодих обдарувань настільки розвинутих інтелектуально й академічно, що один рік навчання за прискореним навчальним планом може все ще виявитися недостатнім для оптимальної реалізації їхніх здібностей. Для таких студентів необхідне більш гнучке програмування процесу навчання.

Аналізуючи зарубіжний досвід навчання обдарованої студентської молоді, серед численних педагогічних досліджень, окремо виділимо працю Б. Кларк, в якій узагальнено результати вчених-дослідників другої половини ХХ століття [6]. Основними висновками, які зробив автор, є такі:

- практика прискорення при її належному впровадженні має в цілому позитивні наслідки для обдарованих студентів;

- обдаровані студенти намагаються обирати більш старших товаришів, так як їм більше підходить саме їхній рівень інтересів;

- техніка прискорення може використовуватись у будь-якому навчальному закладі;

- обдаровані студенти раніше за інших студентів роблять вибір майбутньої професійної спеціалізації і продуктивніше працюють саме в цій області знань;

- з економічної точки зору прискорене навчання обдарованих студентів вигідне, бо коштує дешевше завдяки меншій кількості часу, проведеного ними у навчальному закладі;

- студенти, які навчаються прискорено, демонструють аналогічну або, навіть, кращу успішність, ніж їхні старші за віком однокурсники;

- обдарований студент, який залучений до прискореного навчання, оптимально завантажений;

- лише уміло організоване прискорене навчання позитивно позначиться на майбутніх успіхах обдарованого студента.

У багатьох вищих навчальних закладах обдаровані студенти групуються в більш-менш однорідні групи за певною ознакою. У більшості випадків зустрічаються такі види групування:

- механічне групування в невеликі групи для того, щоб допомогти студентам познайомитися і націлитися на співпрацю;

- групування на основі дружби студентів;

- групування за інтересами;

- групування за рівнем досягнення успіхів у навчанні з певного предмету;

- різновікові товариства з вивчення окремих проблем.

В європейських країнах розподіл студентів за потоками на більш-менш однорідні групи широко розповсюджений. Перевагами такої організації навчання є сприятливе оточуюче середовище і гнучке регулювання темпу навчання в залежності від рівня здібностей групи. Серед недоліків виділимо проблему забезпеченості кваліфікованими науково-педагогічними працівниками для роботи з обдарованою студентською молоддю. Також в оточенні студентів з майже однаковими розумовими здібностями зникає атмосфера змагання серед одногрупників, яка є додатковим стимулом для роботи обдарованого студента.

Прикладом вищезазначеної моделі організації навчального процесу можна вважати сети, які є досить поширеними у навчальних закладах Великобританії та ряду інших країн. Дана форма організації навчання характеризується тим, що дозволяє студентам вивчати одну дисципліну у колективі однієї групи, а іншу дисципліну – в іншому колективі, що навчається з іншим темпом. Як стає зрозумілим, у сетах знаходяться студенти зі здібностями до вивчення певної дисципліни.

У світовій педагогічній практиці як одну з форм організації навчання обдарованої студентської молоді застосовують спеціальні ВНЗ з підвищеним рівнем викладання. Але останнім часом у такої форми стало набагато менше прихильників, через це її намагаються використовувати лише у випадках, коли інші форми навчання не можуть бути реалізованими. Головна причина відмови від цієї форми – ізоляція обдарованої студентської молоді від своїх ровесників, що має негативні наслідки для її соціально-емоційного розвитку.

Після короткого аналізу практики прискореного навчання у зарубіжних вищих навчальних закладах, слід сказати і про вітчизняну практику. Найтиповішою формою організації прискореного навчання обдарованої студентської молоді є екстернат. Починаючи з 1996-1997 навчального року у вітчизняних державних вищих навчальних закладах згідно наказу Міністерства освіти України від 08.12.1995 р. № 340 вступило в дію “Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України”. В ньому передбачено, що “екстернат є особливою формою навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, для здобуття ними певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом” [3]. Накопичений досвід запровадження даної форми навчання розкриває як переваги, так і недоліки її використання. Екстерни, як і переважна більшість обдарованих студентів, під час навчання у ВНЗ готують себе до роботи, або уже працюють у певній галузі народного господарства. Їм у цьому допомагає досвід самостійної роботи, накопичений за роки навчання. Але з іншого боку, якщо студент має проблеми з самоорганізацією, то екстернатна форма навчання сприятиме появі у нього академічних проблем. Напрошується висновок, що для ефективного навчання широкого кола обдарованих студентів за екстернатною формою навчання, необхідно організувати щось на зразок консультаційної служби, до якої б входили досвідчені педагоги та психологи. На жаль, прискорене навчання обдарованих студентів поки що також не знаходить місця в екстернатній формі їхнього навчання.

Підсумовуючи вищесказане стосовно прискореного навчання обдарованої студентської молоді у вищих навчальних закладах, можна зробити такі висновки.

У зв’язку зі стрімким розвитком науки і техніки постає питання про необхідність прискореної підготовки кваліфікованих фахівців для різних галузей народного господарства. Як показує світова педагогічна практика, одним із шляхів виходу із ситуації, що склалася, є підготовка обдарованих студентів за прискореним навчальним планом. Для цього необхідно, по-перше, забезпечити вищі навчальні заклади науково-педагогічними працівниками для безпосередньої роботи з обдарованою молоддю, організувати підготовку таких фахівців та перепідготовку наявних кадрів, які виявили бажання працювати з обдарованими студентами.

Наступним кроком має бути розробка державних стандартів освіти обдарованої студентської молоді, які б регламентували і узаконили форми надання додаткових освітніх послуг обдарованим студентам, розширили можливості їх прискореного навчання.

При розробці прискорених навчальних планів доцільно буде врахувати світовий педагогічний досвід у цій сфері, розглянути можливість адаптації та трансформації елементів існуючих зарубіжних моделей прискореного навчання обдарованих студентів до освітніх умов України та взяти на озброєння здобутки національної системи освіти для забезпечення стійкого зв’язку навчання з практичною діяльністю.

Література

1. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина: психологія, діагностика, педагогіка: Пер. з рос. – К.: Віпол, 1993. ­– 75 с.

2. Менделеев Д.И. Заветные мысли: Полное издание (впервые после 1905 г.). – М.: Мысль, 1995. C. 234.

3. Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України (10 грудня 1995) [WWW документ]. URL http://www.rada.gov.ua/ laws/search (28 серпня 2003).

4. Програма роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки. (10 лютого 2001) [WWW документ]. URL http://www.rada.gov.ua/laws/search (28 серпня 2003).

5. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М.: Изд. центр. Академия, 1996. – 416 с.

6. Clark, B. (1992). Growing up gifted. NY: Merril. P. 206.

І.С. Волощук, доктор педагогічних наук

Я.М. Рудик, кандидат педагогічних наук

Стаття була опублікована в Науковому віснику Національного аграрного університету (Вип. 67, 2003 р. – С. 137-144).

На головну
Створення сайту: DoSites.Net
На початок сторінки Карта сайту