Шляхи відродження села і збереження класу селян в Україні

На наше переконання в Україні найважливішими державними, соціально-економічними і політичними питаннями були і, нажаль, залишаються проблеми збереження і відродження села, тобто - людей в сільській місцевості та тваринництва України. Що для цього потрібно?

Насамперед, селянам необхідно повернути духовність, а це Православна українська церква, Українського, а не Московського Патріархату.

Адже відомо, що Україна, як самостійна держава, визнана ще за радянських часів і разом з Білорусією була введена до Організації Об’єднаних Націй з правом голосу.

Згадаймо, як було раніше: всі, хто народився в СРСР, пам’ятають, що в їхньому паспорті була графа «національність». При досягненні особою 16–річного віку й отриманні паспорта в цій графі записували національність особи залежно від національності її батьків. Якщо мати і батько були однієї національності, дитина автоматично отримувала їхню національність. Коли в батьків була різна національність, то при отриманні паспорта дитина мала право самостійно вибрати собі національність по матері чи батькові. В інших документах реєстраційного характеру (Книга реєстрації актів цивільного стану, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження, свідоцтва про смерть та інших) також законодавчо було закріплено графу, в якій зазначали національність особи. Наприклад, у свідоцтві про народження дитини обов’язково вказували національність її батьків, у свідоцтві про шлюб — національність подружжя, і так в інших реєстраційних документах.

Після проголошення незалежності України, у 1992 році, Верховна Рада прийняла Постанову «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон». Постанову підписав спікер Іван Плющ. У Положенні про паспорт громадянина України було вилучено графу «національність».

Нажаль, з часів правління в Л.І. Брежнєва українці втратили саме святе – в паспорті зник запис, що ти є українець. Як це могло бути? Відповіді народу не дав жоден обраний Президент за останні 20 років.

А правда в тому, що після жовтневої революції (1917 р.) на території України жило 82 млн. українців, в яких в паспорті чітко було записано, що вони Українці. Хрещення новонародженого з відповідним Божим записом духовності робила і робить Українська Православна Церква Київського Патріархату, яку багато років очолює наш Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Здавалося, що в питаннях духовності у нас, українців, все нормально. Так було, доки не появились «вояжі» на Україну Патріарха Московського – Кирила. Такого тиску і нападу на Українську Православну Церкву з боку Московського Патріархату не було навіть за часів радянської влади.

Мова йде не лише за захват божих святинь України – Печерської, Почаївської та Донецької лавр під Московію, а й будівництво і захват тисячів божих храмів на всій території України. Викликає здивування, хто дозволив і за які кошти проведена подібна антиукраїнська і антинаціональна диверсія з боку Московського Патріархату в суверенній, незалежній Україні?

Такі антинародні дії з боку Патріархату Московського призвели в останні роки до сатанинського розквіту сектантства як на території України, так і в Російській Федерації, що не принесе добра а ні росіянам, а ні українцям.

На території Голосіївського державного лісопарку і Феофанієвського державного лісопарку вирізані десятки гектарів дубового та букового лісу і забудовані релігійні хороми з кладовищами за вартістю, що перевищує Печерську та Почаєвську Лаври. Захват зазначених світових лавр направлений проти духовності українців і Української православної Божої церкви. Гучні звони зазначених хоромів в Голосієво, тисячі паломників з Російської Федерації, Білорусії та інших країн призвели до знищення лісних звірів: лисиць, зайців, білок, оленів, лосів, і навіть птахів – лебедів, качок, соловʼїв та інших пернатих. На сьогодні ми вже не чуємо співу соловʼїв та щебету інших птиць.

За вартість таких «Божих» хоромів в кожній області України можна було б побудувати для дітей сирот і безпритульних коледжі на зразок відомих світових педагогів Макаренка і Сухомлинського. Адже в кожній області моєї України налічується від 30 до 70 тисяч біглих і безпритульних дітей. Саме для них потрібна забудова коледжів та створення кінних заводів, з метою виготовлення кумису для хворих на туберкульоз людей і насамперед дітей.

Нам, українцям, потрібна стійка, духовна сімʼя з високими моральними цінностями і Богом даними українськими православними традиціями, а не те що несе Московський Кириловський патріархат.

На сьогодні Україна повністю деградує в збереженні і відродженні сільського господарства, рідного села і класу селянства. Знищені і розграбовані колгоспи і радгоспи, а бідні селяни залишені без роботи та живуть в режимі постійного виживання. В цьому ми програємо в порівнянні з Європою, не кажучи за США, Канаду, та інші країни світу.

За останні 20 років Україна втратила 6 мільйонів своїх громадян. Від 2-4 млн. українців з різних причин працюють за рубежем і ця кількість людей скоро буде співпадати з кількістю тих, хто не може працювати. Соціолог Євгеній Копатько (А/ф, №6 2013) пише, що наше суспільство не просто перебуває в стані боротьби за виживання. Воно хворе: тяжко, серйозно і страшно. Якщо воно потрапляє в біду, то вже не може розраховувати на підтримку.

На наше переконання самим страшним в руйнації України, як світової держави, є відрив українців від рідної землі, а це вже катастрофа. Адже за роки незалежності (1991-2012 рр.) з карти України уже зникло 640 сільських населених пунктів і їх число зменшується кожного місяця (Дмитрій Платонов, А/Ф №5 2013). За даними автора тисячі українців переїзжають жити і працювати в міста, а села пустують. В одній лише Харківській області нараховується до 70 сіл, на території яких проживає від 1 до 9 чоловік. Аналогічно в Полтавській, Сумській та інших областях.

Де мудрість наших «вождів», коли зруйнували (розграбували) радгоспи, колгоспи, промислові комплекси по вирощуванню і відгодівлі тварин, позбавили селян робочих місць праці, а тепер виставляємо села на «експорт», відкрили китайцям завіз в Україну від промислових товарів до продуктів сільського господарства.

І не дай Боже кому із фермерів або державних господарств продати хоть один гектар чорнозему, то буде те, що має Америка та інші країни світу. Адже Піднебесна офіційно заявила, що вона шляхом купівлі земельних територій завоює всю планету Земля. Нажаль їм уже це вдалось зробити в Африці, Америці, та інших країнах світу.

Основною проблемою сьогоднішнього дня для працівників сільського господарства, міністерств і відомств, причетних до аграрного сектору України повинно бути спасіння чорноземів. За даними Генеральної прокуратури в Україні майже 13% українських сільськогосподарських земель, а це кращі чорноземи, привласненні незаконно.

Насправді за даними агрономічної служби і за оцінкою вченого еколога Василюка, заступника голови Національного екологічного центру України, відбувається щорічне спустошення чорноземів в Запоріжській, Херсонській, Одеській та в столичній Київській областях за рахунок новобудов за межами Києва. Плодючі чорноземи засаджують лікарськими травами, газоновою травою для зняття “ковриків” і вивозу на продажу не лише в міста України, а і за рубіж.

За роки незалежності в південній частині України не висаджено жодної лісополоси, що здатні захищати грунти від ерозії.

Проведені результати космічних досліджень чорноземів Запоріжської та Херсонських областей свідчить про появу буро-рижих неплодючих плям, тобто глини. Дослідники відмічають, що на сьогодні стає проблемою знайти чорноземний шар товщиною 1,5-2 метра, який природа формує протягом 5-9 тисяч років.

Постає питання, невже в нашому кабміні, причетних до села міністерствах і відомствах відсутні фахівці і відповідальні за збереження природи, довкілля та тваринного світу? Без відродження тваринництва в Україні і втратою перегною ми дійдемо до втрати чорноземів і корінних хліборобів - селян і класу селянства.

В історії України а ні за царя батюшки, ні за період побудови соціалізму та сьогоднішнього демократичного безладдя не було такого знищення чорноземів, лісів, особливо захисних лісополос в південних районах держави, знищення ставків, заболочення річок і навіть лісової озонової зони навколо столиці м. Києва. Невже не вистачає розуму у керівників, щоб не допустити знищення природних заповідників Голосієва та голосіївської пустині, а пагорби і гори правого берега річки Дніпра від Києва і до Чорного моря засадити дубовими і буковими рощами.

Пора закрити по трасі Київ – Обухів сумнівні бари-ресторани та готелі, а на їх місці відновити дитячі літні пансіонати та бази відпочинку. Не допустити витоку нечистоти до річок Козинка та Стугна, а в районі селища Таценки – Безрадичі створити державні заповідники рептилій і фауни. Адже до «перебудови» і «забудови» на базі річки Стугна були 3 нерестові державні ставки, в яких щорічно вирощували мільйони річних коропів, судака, карася і навіть бестера для поповнення рибних запасів Дніпра. Відновлення і забудова зазначених споруд дасть можливість відкрити туризм як для мешканців Києва так і іноземців, тим паче, що поруч Трипілля і рукою подати до Т. Г. Шевченка в Каневі.

На сьогодні ми як ніколи, маємо унікальну можливість будувати справжню демократичну, самостійну, визнану всіма народами світу державу Україна. Свідченням цього є славна історія її народу від древньогрецьких часів, періоду Трипільської культури та правління Святого рівноапостольного князя Володимира за часів Київської Русі України, визвольного руху і становлення першої демократичної Європейської держави часів Богдана Хмельницького.

Отже українців, як націю, Бог обдарував усіма тими талантами і можливостями, як найкращої країни з її світовими можливостями будувати своє майбутнє. Для цього наші нащадки повинні добре вивчити і знати історію буття своїх предків, щоб бути сильними і об’єднаними національною ідеєю в ствердженні своєї ідентичності і любові до своєї Батьківщини та її людей.

2012 - 2013 р.р. для керівників держави Україна і її селян стали визначальними і переконливими в тому, що наша країна повинна бути незалежною, самостійною та Європейською країною, адже за природними і кліматичними умовами вона була і буде першою країною в світі і може обходитись без імпорту. Свідченням цього є травень 2013 р., коли експортні продукції перевищив імпорт на 179,8 млн. доларів. Більше того Україна стала купувати на 26,8% менше газу, знизилась закупка вугілля (37,6%), сирої нафти у 5,6 разів, замітно зростає експорт товарів і продукції в країни Європи, Азії, Африки і ін.

Експорт сільськогосподарської продукції за останнє десятиріччя збільшився в 10 разів і це закономірно. Урожай зернових в 2013 році досяг 58 млн. тонн. Цьому сприяють наші чорноземи і урожай озими пшениці. Після Китаю (5,4 млн. га земельних угідь), Україна займає друге місце в світі (1,5 млн. га) і має великі можливості по реалізації зерна пшениці та інших зернових культур.

Зазначене свідчить, що державі слід повернути селянам розграфлені державні чорноземи, річки, озера, ставки, луки, ліси та інші угіддя і створити нові колективні господарства по типу бувших радгоспів за стійкою державною оплатою їх праці (приклад Білорусії). За даними Держкомстату України в 2012-2013 роках відмічено стабільне зростання сільськогосподарської продукції. За оцінкою першого віце-прем’єра С. Арбузова наші аграрії здатні накормити населення не лише власної країни, а й зарубіжжя. В найближчі роки об’єми зерно-продукції можуть зрости на 20-30%, а експорт досягти вартості 260 млрд. гривнів.

Кожна четверта гривня від продажу зернових за рубіж радують кожного громадянина України, проте куди підуть зароблені селянами кошти? В засобах масової інформації опубліковано матеріали про використання фінансів, а точніше зароблених коштів. Нажаль для відродження села і спасіння селянства, як класу, забезпечення сільського населення робочими місцями з оплатою на рівні робітників міського населення нічого не передбачено. На наше переконання будувати в Україні на чорноземах 44 сучасних свинокомплексів з поголів’ям 56 200 голів в кожному, 84 комплексів для великої рогатої худоби на 69 100 голів в кожному, 23 птахо-комплекси на 10,6 млн. голів птиці приведе не лише до забруднення навколишнього середовища, а й водних джерел, поширення інфекційних хвороб, як серед тварин, так і людей. Невже наших фахівців не навчили епізоотичній і епідеміологічний стан в Калитянському і Баришівському свинокомплексах Київської області та інших областях в птахокомплексах? А де брати для них воду? Ми в Києві багато років не можемо справитися з Бортничівською системою очищення води з Дніпра.

Щоб зберегти водні багатства і природу України, потрібно добре вивчити досвід типових фермерських господарств за видами тварин в Європі, США, Канаді. Адже мова йде за якість продукції, збереження тварин і здоров’я людини! Диву даєшся, президент України Віктор Федорович Янукович знайомився і проводив зустрічі з аграріями Полтавської, Вінницької, Запорізької та інших областей України, відвідав Білорусію, а відповідальні за аграрний сектор міністерські чиновники обмежуються лише звітами. Потрібно працювати з людьми села і фахівцями, вболіваючими за сільське господарство України і селян. Ситуація, яка склалась в сільському господарстві і населених пунктах з землею і землеробством без державного втручання може призвести до катастрофи. Питання землі і покинутих людьми сіл слід розглядати як одне з найважливіших питань національної безпеки в Україні. Згадаймо чудовий фільм нашого знаменитого кінорежисера Олександра Довженка «Земля», який потрібно показувати в кожному населеному пункті. Не випадково в Російській Федерації знаменитий кінорежисер Микита Михалков приступив до створення нового фільму «Чужая земля» з думкою «Дайте господаря селу». Адже нічийної землі бути не може».

На сьогодні все прогресивне людство світу чітко визначилось, що без відродження і збереження рідного села і класу селян не може існувати жодна країна. Для нас, українців, збереження класу селянства це збереження нації, духовності і держави Україна. Для вирішення даної проблеми необхідно реалізувати найважливіші соціально-економічні, політичні і державні питання, а саме:

1. Державі і селянам повернути розграбовані державні чорноземи, річки, озера, ставки, луки, ліси та інші угіддя і створити нові колективні господарства по типу бувших радгоспів з державною оплатою їх праці (приклад Білорусії).

Лише державні колективні господарства і допомога державних механізованих станцій (бувших МТС), дасть можливість повернути в село фахівців, спеціалістів навчальних закладів та й тих, які на сьогодні працюють в країнах Європи, Америки, Канади, Росії та інших країнах світу.

2. Відродження державних колективних господарств дозволить створити стійку кормову базу для тваринництва в Україні, відновити прифермські сівозміни, пасовища для худоби і довести поголів’я великої рогатої худоби до 20-25 млн. голів (маємо лише 2 млн.), коней до 5-6 млн. голів (маємо біля 1 млн.), свиней – до 20 млн. голів, овець – до 30 млн. голів. Лише за таких умов земля щорічно отримуватиме 250-300 млн. тон перегною,чого не додаємо сьогодні, а кичимося збором пшениці 30-40 центнерів з 1 га. Тоді, як в Німеччині наші Миронівські сорти пшениці дають по 80-85 центнерів з гектара.

3. Важливою складовою у відродженні села і спасінні української нації й України є значне зменшення захворюваності на туберкульоз людей і тварин. Історично склалося так, щоб туберкульоз для людини, великої рогатої худоби, 50 видів тварин та 25 видів птиці залишається найбільш небезпечною хворобою і глобальною проблемою на планеті. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, одна третина населення планети, а це 2 млрд. осіб, інфіковані мікобактерією туберкульозу.

На наше переконання, вирішення проблеми туберкульозу серед людей і тварин в Україні, як і відродження села та збереження тваринництва можливе лише за умови виконання мудрої заповіді світоча людства Гіппократа (460-327 рр. до н.е.), що – хвору на туберкульоз людину потрібно лікувати шляхом звільнення від важкої праці, забезпечення чистим повітрям (для нас це АР Крим і Карпати) та повноцінним харчуванням.

Насамперед, це м'ясо-молочні продукти: масло, молоко, мед, кумис, борсучий жир, яких так не вистачає в сьогоднішніх тубдиспансерах та санаторіях.

4. Щодо тваринництва, то керівники господарств, фермери і навіть спеціалісти забули про фермерські сівозміни. Що таке висів бобових трав: конюшини, тимофіївки, люцерни, лядвенцю рогатого та ін.?

Слід зазначити, що в більшості господарств, незалежно від форми власності відсутні не лише прифермські сівозміни, а й пасовища з табірним утриманням худоби у весняно-літньо-осінній періоди року, а це – 180-200 днів в умовах України. Землевідведення під пасовища повинні розраховуватись не менше 1 га на корову, що забезпечує підвищення імунного статусу не лише материнського організму, а й новонародженого теляти та сприяє зростанню надоїв молока.

5. Лише за таких умов господарювання ми зможемо говорити про відродження села, адже здорова тварина – це здорова людина та здорова нація.

6. Щодо людей, то соціально-психологічний стан українця, що мешкає в сільській місцевості, та демографічна ситуація за останні 20 років настільки жахливі, що дивують будь-якого представника ближнього чи далекого зарубіжжя. Та й у нас, мешканців міст - викликає стан жаху відвідання сільських кладовищ, жалюгідний вид масових поховань корінних жителів, які пережили і голодомор, і світову війну, та не витримали “демократичної перебудови” за 20 років незалежності.

7. Захват кращих чорноземів, лісів, річок, озер та забудова 2-3-5-ти поверхових маєтків, а не санаторіїв та будинків відпочинку для оздоровлення дітей, в т.ч. і хворих на туберкульоз.

8. Непродумане будівництво хмарочосів, доріг та руйнування берегів Дніпра. Навіть Богом дана 50-кілометрова озонова зона лісів навколо столиці уже під загрозою знищення. А що вже говорити про руйнацію рідної мови українця, пам’ятників Київської Руси та відсутність музею Трипільської культури, визнаної світовим надбанням.

Отже, найважливішими державними, соціально-економічними й політичними завданнями є збереження і відродження рідного села і класу селянства.

ЛИТВИН В.П.,

доктор ветеринарних наук, професор, академік АН ВО України

 

На головну
Створення сайту: DoSites.Net
На початок сторінки Карта сайту